За Русь-Україну!


Істиною підперезався,

Силу маю, бо істину знаю!

Бог покликав ,- я обізвався,

Шолом спасіння одягаю.

Розум захищений, геть думи ниці!

Мозку не струсить раптом спокуса!

Я заброньований в праведну крицю,-

Падло підло у спину не вкусить!

Брате, встань, вийми з піхов Слово-меч, бий вражину!

Богу - слава, серцю - втіха, за Русь-Україну, за душі в руїнах!..

Віри щит розпечені стріли

Гасить, відкіля б не летіли.

Ситі ми лайном лжегероїв,

"Взуті" ми, - готові до бою!

Брате, встань, вийми з піхов Слово-меч, бий вражину!

Богу - слава, серцю - втіха, за Русь-Україну, за душі в руїнах!





Думбо-дідай-бо...


Ой велика ця земля! Море, гори та поля!

Та не мають вже ліси первозданної краси, бо...

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...

Гріх бере на абордаж, в плані правди - єралаш,

Хто ж та еволюція, вниз чи вгору колія? Йой...

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...

Під ногами щось сичить: "Гріх - дрібниця, будеш жить...

В гравітацію не вір, кинься з даху та й провір..." - Тьху!

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...

Необхідність усвідом, бо свобода - не Содом!

В серці істину побач, а то буде скрегіт-плач, бо...

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...

Божу руку видно скрізь, хоч на дерево залізь,

Людські душі досліди, - скрізь знайдеш Його сліди, бо...

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...

Хто цю пісеньку співа, позитиву набува,

Хоч не тямить голова, що то значать ті слова: гей!..

Думбо-дідай-бо, дібодай-бо...





Воанергетика


Коли повертаюсь із лугу додому,

То втискую мозок в асфальтовий двір.

Вмикаю індастріел ліфта, в якому

Душа, мов у клітці зневолений звір.

Отак відрядили із неба додолу:

(Співав я, мабуть, і їв з хмар мармелад)

Втиснули у тіло, призначили долю,

Навколо звели частокіл із принад:

І став я закований у виховання,

Очима й ногами обмежився світ.

На моє життя почали полювання

Генсеки, чорти, депутати і СНІД.

Пізніше вже ангела в поміч прислали,

У темряві він показав вимикач.

Розвиднилось. Бачу я двері й скрижалі,

І бачу, як жалить у п'яту рогач.

 

Приспів: Та я заземляюсь на Боже Ім'я, -

Щезла гріхів статична електрика.

Я - вже не я, плоть - не моя.

Звуку нового воанергетика!

 

Вже ніби у храмі, та ще не на волі.

Чекаю антракту у 1000 літ.

Всім роздані ролі: ті - сильні, ті - кволі,

Тріщить, мов стара декорація, світ.

Все більше контрасту, все менше півтонів,

Меншини відстоюють право на смерть,

А я все на волю підштовхую долю

В надії, що більшість не йде шкереберть.

Пр: І я заземляюсь на Боже Ім'я:





Слово о полку І:


Не лепо ли ны бяшет, браття, старыми словесы начяти

Трудных повестій о раті, о пълку І: заспивати ?

Начяти же ся тъи песни по былинам сего времени:

Жием на сим же мест е, гнесен ы сим же бременем!

 

Стогне та гуде земля, мутно течуть ріки,

Запорошені поля - оживити ніким!

Половці ідуть із Дону, з моря пруть ордою:

О святая земле, ти єси за горою!

Застогнав же, браття, Київ і Чернігів тужить.

Степ засіяний кістьми, черен ворон кружить.

Де ти, грізний Святославе з храбрими полками,

Що громив поганих харалужними мечами?

Ой, були віки Трояна, літа Ярослава!

А була також Олега недобрая слава:

Сіяв стрілами розбрат (скільки жати будем?),

В княжих крамолах віки вкоротились людям:

Приспів: А над муром Ярославни голос чується:

- Де мій Ладо?- промовляє та турбується,

Все зозулею кує, надривається,

Ладо-Князь не йде, не вертається.

- Ой ти, вітре, не вій стрілами злючими!

- Ой ти, Дніпре, лелій води, словутицю!

- Ой ти, сонце красне, не будь палючеє! -

Не завадьте Ладо-Князю вернутися!

 

- Се моє і те моє!- каже брат до брата.

І великим дрібнеє стали називати.

А погані зі всіх сторін зволікали сили

І на рідну землю Руську бідою ходили.

А князі добро все ділять: хто кого надує!

(А князь темний розділяє всіх та владарює!)

Про таких Боян співає, що кому як буде:

Ані хитру, ні гаразду не минути суду!

Впала на хвалу хула, славиться насилля.

Слава людська - як трава: цвіт, - і вже бадилля:

Сонце тьмою шлях покрило, і в серцях затмення.

О дружино, моя силе, не збезчести Ймення!

Пр.

Хоч пітьма покрила землю, і морок народи,

Та співає Боян сивий про сонце свободи!

Святославе, Ярославе, Мстиславе, Романе,

Облачіте в святу славу, рубайте поганих!

Здраві, князі, будьте завжди! Здрава будь, дружино!

Побарая за христьяни нехристей до згину!

И не лепо ли н ы бяшет скинуть з серця кам і нь?

Слава Богу, князям шана, честь народу! Амінь!